Наталія Матвієнко

ЖИТТЯ ЯК ВОНО Є

       Все починається з нашого народження. Перший подих з присмаком болі. Милі серцю на все життя материнські очі і усмішка. Незнайомі обличчя, які в майбутньому стануть найдорожчими. Перші кроки і падіння. Знайомі, друзі, рідні люди по крові і по душі. Дитячий садок, школа, в майбутньому університет. Перші розчарування, сподівання, перша перемога над собою. Втрати, розпач, надія. Кохання... Різне, не схоже, неповторне, у кожного своє. З присмаком гіркоти і солодке, як мед. Взаємне і нерозділене. Швидкоплинне і на все життя. Справжнє і жахлива подоба йому. А поряд з ним слова, таємниці, правда, обман, зрада, вірність... відвертість. Слова, слова і ще раз слова... Ми часто багато уваги приділяємо їм, забуваючи про почуття, які стоять за ними.
       Ми говоримо:
       «Все буде добре!» — і відчуваємо розпач.
       «Я в тебе вірю!», уже втративши надію.
       «Ти найкращий!», але не для мене.
       «Давай краще товаришувати?!», але я так хочу більшого.
       «Мені начхати на вашу думку!», та чомусь я ввесь час намагаюся їй відповідати.
       «Я буду поруч з тобою завжди!» але я боюся не здійснити обіцянку.
       «Я задоволений своїм життям!», коли серце розривається від болі.
       І так до безкінечності..
       На щастя, це може і не бути правдою!
       Життя триває...
       Робота, улюблена справа і рутинна буденність. Розваги й відпочинок. Свята і найвизначніші, найголовніші дати у нашому житті. Сім'я, діти. Радість, задоволення життям. Роки, які мчать мимо нас, не питаючи нашої згоди. Внуки, пенсія. Чи пенсія, а потім внуки. Незакінчені справи і мрії наші, нашої молодості. Намагання здійснити задумане. Мудрість. Спокій. Спогади. Прощання...
       І знову народження.

Опубликовано на сайте Поле надежды (Afield.org.ua) 11 октября 2010 г.